Марина Н.,
Россия
Родилась и выросла на севере России. В 2001 году уверовала в Господа. Хочу так писать стихи, чтобы они славили Бога и нравились людям. В 2008 году впервые были напечатаны мои стихи в журналах "Примиритель" и "Край городов". e-mail автора:mimoza55@rambler.ru
Прочитано 4209 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Очень хорошее стихотворение!!! Комментарий автора: Спасибо, Наташа, за отзыв.
Вячеслав Радион
2007-05-09 02:36:07
Да исполнит Господь просимое вами.Благословений вам. Комментарий автора: Очень хочу этого. Спасибо, брат, за пожелания.
Морозова Светлана
2007-05-10 10:22:23
Да будет вновь душа горячей
Ведь тропка верною твоя
А нежность свыше станет зрячей.
И поведёт вперёд любя. Комментарий автора: Дай нам Бог всем быть горячими перед Господом!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
